Історичні відомості

Сільська рада складається з двох населених пунктів:

Веселий Гай
Нововолодимирівка

Село Веселий Гай

Село Веселий Гай – центр однойменної сільської ради, розташоване за 9 км на захід від районного центру Новомиколаївка і за 32 км від залізничної станції Вільнянськ.

Село розташоване на правому березі балки Лубянцевої та лівому березі балки Малої Лубянцевої. Територія сучасного села складається з кількох (колишніх) хуторів. Свій відлік як адміністративна одиниця село розпочало з 1921 року на землях німецьких колоністів Міллера і Цурпаля. До 1923 року воно називалося хутір Міллера.

В 30 – ті роки ХХ століття на постійне проживання переїхали молоді сім’ї з Київської, Сумської, Кіровоградської, Івано-Франківської областей. Одним з перших тут строрили товариство спільного обробітку землі – ТСОЗ ім. Шевченка. В 1931 році на території сільської ради почали організовуватися перші колгоспи. Так на базі сіл (хуторів) Новолубенське, Первомайське, Ганнівка і Блюменталь організовано колгосп ім. М.Молотова, села Веселий Гай, Гончарі і Вальдорф – об’єднались в колгосп «Червоноармієць».

Село Нововолодимирівка

Село Нововолодимирівка - село Веселогаївської сільської ради на Лівому березі балки Луб’янцевої. Засноване в 1926-1927 рр. переселенцями з Чернігівського округа.

Було відоме також як Сорок Шосте (таким був номер земельної ділянки для переселенців у 1920 – ті роки). В 1931 році села Нововолодимирівка і Глібовка об’єдналися в колгосп ім. Рози Люксембург.

З року в рік господарства економічно міцніли, зростала освітаність і культура населення, завдяки відкритим школам, клубам, бібліотекам. Збільшувалась і чисельність населення. В 1941 році в сільській раді налічувалося більше тисячі чоловік населення, з них: 300 дітей до 16 – річного віку.

Сумний слід в історії сільської ради залишила Велика Вітчизняна війна. 250 чоловік пішли захищати землю від ненависного ворога, 152 з них – не повернулись назад, всі вони загинули смертю хоробрих на полі бою. Від рук фашистів загинуло 13 мирних жителів. З 25 колгоспних будов спалили – 19, а з 300 хат – 120. 130 юнаків і дівчат вивезли в рабство до Німеччини.

Під час німецької окупації у селі діяли активісти-патріоти (Дятлова Марія Іванівна,Варняга Василь Логвинович, Клименко Іван, Хохлов Юхим. Вони надихали жителів села на опір проти окупантів, розповсюджували повідомлення інформбюро. Та патріотів схопили і розстріляли на східній околиці Новомиколаївки.

17 вересня 1943 року воїни стрілецької дивізії 10-го стрілецького корпусу 51 – ї армії Південного фронту визволили село від загарбників.

Відродження сіл почалося в 50 – ті роки, коли появилась електрика, збільшилась кількість сільськогосподарської техніки, підвищилась культура землеробства, укрупнювалися господарства. В селі Веселий Гай своїми силами був збудований сільський клуб на 150 місць, який функціонує і до цього часу, закладений 45 – гектарний яблуневий сад і 2 фермерські приміщення для 240 корів.

1964 рік приніс нові зміни – колгосп ім. Котовського ввійшов до складу Новомиколаївського району. На той час за ним було закріплено 3944 га сільськогосподарських угідь. Під керівництвом Чонгова Степана Дем’яновича у колгоспі була створена будівельна бригада, яка спорудила 6 корівників, 3 конюшні, кузню, авто гараж, 2 майстерні в тракторних бригадах, дитячий садок, бригадний клуб у с. Нововолодимирівка на 150 місць, фельдшерсько – акушерський пункт, адмінприміщення для правління колгоспу, 2 склади для зерна.

Господарство впевнено ставало на ноги, приходив достаток і в сім’ї колгоспників. В цей час почалося масове будівництво на селі. Селяни із малих віддалених сіл Ганнівки, Вальдорфа, Блюменталя, Глібовки спочатку одиницями, а потім масово стали переселятися в с. Веселий Гай і с. Нововолодимирівка.

За особистий вклад у відбудову народного господарства і досягнуті успіхи в праці з 1964 по 1978 роки 40 кращих колгоспників були відзначені високими урядовими нагородами і однією найвищою на той час орденом Леніна – бригадир тракторної бригади Ткаченко Василь Петрович. Механізатори Мединський Олександр Іванович, Бендюг Іван Тихонович, Гурєєв Микола Пилипович нагороджені орденами «Знак Пошани» і «Трудового Червоного Прапора», доярка Гриньків Клавдія Григорівна - орденом «Знак Пошани», шофер Шамайда Михайло Микитович - орденом «Трудового Червоного Прапора», А Бойко Віктор Йосипович і Петренко Анатолій Іванович стали кавалерами ордена «Трудова Слава». Молодий Механізатор Петренко Олександр Петрович був обраний делегатом ХХІV з’ізду КПРС у Москві.

У 80-х роках у господарстві налічувалося до 4000 голів великої рогатої худоби, 2500 голів свиней, до 2000 овець, багато птиці. Річний надій молока складав по 3000 літрів молока від корови, а в окремих групах - по 3500-4000 літрів.Було збудовано 2 зерносклади, 4 корівника на 1000 голів, молочний блок, санпропускник, водогін довжиною 10 км,заасфальтовані дороги між селами.

Однак переміни, які склалися в державі в 90-х роках, колгосп витримати не зміг. Веселий Гай не минули всі реформи українського села. З 1996 року вся земля розпайована на 477 пайщиків, які в даний час здають свої земельні паї в ореду ТОВ «Лідер», ТОВ «РОЗА-АГРО», ФГ «Кириченко», або господарюють самостійно.

Зараз на території сільської ради проживає 510 чоловік, функціонує ФАП, магазин,школа, де навчається 26 дітей, сільський клуб на 150 місць. Двічі в день з села відправляється рейсовий автобус до м. Запоріжжя.